Українців втягують у парадоксальну дискусію з приводу квот на українську пісню на українському радіо.
Парадокс полягає в тому, що деякі співаки та функціонери від медіа-бізнесу (багато з них українські виключно за назвою країни, де проживають і заробляють гроші) чинять спротив у захисті українського інформаційного та культурного простору. Нонсенс!
Разом з тим, навіть неглибокий аналіз законодавства країн ЄС свідчить про те, що кожна країна захищає свою національну ідентичність через підтримку національного творчого продукту і обмеження на потрапляння на національний ринок продукту іншомовного. І це нормально!
Саме тому, ви не знайдете в італійських книгарнях книжку іншою мовою, аніж італійською. Винятком є лише магазинчики, де продаються книги для туристів чи рідкі книгарні іноземних видань. Те саме в Ізраїлі.
Саме тому, вся зовнішня реклама у Франції - французькою, а французька мова - одна з найзахищеніших у Європі ще з XVII століття.
Саме тому у хорватському законодавстві чітко прописано, що "медіа послугодавці зобов'язані вести програми на радіо і телебаченні хорватською мовою і користуватися латиничним письмом, або в перекладі на хорватську".
Саме тому Польща веде жорстку політику у гуманітарному секторі (в т.ч. і в питаннях квотування), захищаючи поляка і все польське, як у Польщі, так і поза її межами.
До речі, усі законодавчі акти, які захищають національну мову, музику, культуру, згармонізовані з законодавчою базою ЄС.
Які висновки я хочу зробити?
Усі держави і народи спочатку захищають своє, а вже потім - толерують чуже. Тому Україна має запровадити у себе сприйняту європейським співтовариством модель захисту національного і толерування іншомовного, іншокультурного.
Треба припинити істерику та шкідливе лукаве загравання перед російською мовою і українськими громадянами, які нею користуються. Чистим популізмом і спекуляцією є твердження про "стояння на Майдані і воювання на Сході". Переконаний, що шлях до міжнаціональної терпимості і гармонії лежить через створення потужного українського національного осердя і забезпечення прав усіх тих, хто говорить іншими мовами.
Чужинці, які стали українцями за паспортом, мають володіти українською мовою. Особливо ті, яким довірено державні функції.
Саме через недолугість і невизначеність державної політики, зокрема у мовному питанні, у нас відібрали Крим, забирають східні території. Чи не має це бути застереженням для тих, хто ратує проти чіткої політики у сфери інформації, культури, ідеологогії?!
Я хочу почуватися в Україні вдома, а не як на чужині! У вас є Росія, яка захищає вашу культуру, а у нас іншої країни нема щоб захистити українську культуру!
